Вебер Запрошення до танцю, ор. 65

Запрошення до танцю (Aufforderung zum Tanz) — назва рондо для фортепіано соло, написаного Карлом Марією фон Вебером у 1819 році та присвяченого його дружині Кароліні. Цей твір був відомий оркестрований Гектором Берліозом у 1841 році як внесок у постановку «Веселого шута» Вебера в Паризькій опері. Він транспонував його з ре-бемоль мажор на ре мажор, яскравішу тональність, яка краще підходить для оркестрового написання, і переназвав її «Запрошення до вальсу» (таким чином почалася традиція помилково називати твір Вебера «Запрошення до вальсу»). Версія Берліоза швидко вийшла за межі свого початкового контексту і стала самостійним концертним твором. Оригінальна версія, хоча й менш відома, була частиною репертуару таких піаністів, як Ліст, Шопен тощо.