Шопен Соната для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор «Похоронний марш», ор. 35

Фредерік Шопен завершив свою фортепіанну сонату № 2 сі-бемоль мінор, ор. 35, у 1839 році. Цей твір часто називають Похоронним маршем за посиланням на його найпопулярнішу Марсію Фунебре третю частину, яка була написана на два роки раніше, ніж решта сонати. Пізніше цей фрагмент був адаптований для оркестру як Леопольдом Стоковським, так і сером Едвардом Елгаром і зіграний на багатьох відомих похоронах (оригінальний твір був зіграний на могилі під час поховання самого Шопена). У цій сонаті не бракує драматизму: Шопен використовує тут свій значний дар для новаторської зброї, і це постійно вражає, особливо у віртуозному завершенні. Твір збентежив тогочасних критиків, які вважали, що йому бракує цілісності.